До тюрми на п’ять і більше років відправляють суди за самовільне залишення служби

П’ять років позбавлення волі стає найпоширенішим вироком на Тернопільщині навіть тоді, коли військові говорять про страх, хворобу чи сімейні обставини. Судді зважають на розкаяння та сімейні обставини, але майже у всіх випадках призначають реальні терміни покарання.

«20 хвилин» проаналізували вироки на Тернопільщині за самовільне залишення частини в умовах війни — за таке карають реальними тюремними строками до восьми років за ґратами. За кілька місяців — шість вироків, і лише в єдиному випадку є умовний термін. 

Дехто не повертається після лікування чи відпустки, інші зникають на місяці або й роки — і повертаються вже під конвоєм. Хтось у суді чи ще в прокуратурі проситься на фронт, інші готові йти до тюрми, тільки би не повертатися на службу. 

Всім — по п'ять років

Вирок збаражчанину Ярославу П. проголосив 22 грудня 2025 року Підволочиський районний суд.  Його визнали винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, — самовільне залишення військової частини без поважних причин у умовах воєнного стану. 

Суд встановив, що Ярослав П. півтора року не з’являвся на службу, доки його 1 вересня 2025 року не доправили до поліції працівники ВСП. Чоловік своєї вини не визнав, але від дачі показань відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Суд це розцінив, як спосіб уникнути відповідальності. 

Покарання — п’ять років тюрми. Вирок ще не набрав законної сили, і його ще можна оскаржити протягом місяця до Тернопільського апеляційного суду. До набрання вироку законної сили Ярослав П. залишиться під вартою. 

Не набрав законної сили і вирок Бережанського райсуду від 18 грудня. Ним винним визнали Віталія М., який пішов у ЗСЧ на півтора місяці. 

Суд затвердив угоду про визнання винуватості, якою Віталій М. визнав себе винним за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Угода між прокурором і обвинуваченим включала узгоджене покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років, що й затвердив суд.  До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжили до 10 лютого 2026 року, йому також залишили право внести заставу. 

Володимир В. теж перебуватиме за гратами п’ять років, бо покинув місце служби менше ніж на три місяці. Рішення Підволочиського суду від 28 жовтня вже набрало законної сили.

Чоловік у пояснив суду, що проходив військову службу на Тернопільщині. В листопаді 2023 року він захворів і був у лікарні, а через три дні, після завершення лікування, до військової частини не повернувся — поїхав додому в Дрогобич, де і перебував до лютого 2024 року. Де був — командуванню не повідомляв. Про вчинене шкодує та кається. Також просив суд суворо його не карати. 

Кілька місяців чи років

Михайло Б. за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 18 листопада теж проведе за гратами п’ять років. Він 10 місяців перебував у СЗЧ, не повернувся з відпустки до частини після лікування.  

У суді розповів, що в липні 2024 року він був призваний на військову службу, яку проходив у Сумській області. Пізніше захворів і перебував на лікуванні. Коли одужав, не повернувся у військову частину і був вдома. Пояснював, що не повернувся на службу, бо не виготовив картку для зарахування і не мав коштів. А потім до нього додому приїхала поліція. У суді стверджував, що не хоче повертатись на службу, бо «страшно». В останньому слові просив суд його не карати. 

Адвокат просив врахувати, що за станом здоров’я Михайла не треба було призивати на службу. І просив умовного терміну. Прокурор — позбавлення волі на строк п’ять років.

Апеляційна інстанція, переглянувши справу, залишила вирок без змін. І 22 грудня він набув законної сили. 

Два роки і дев’ять місяців не з’являвся на службу контрактник з Рівненщини Денис М. У суді розповів, що був вдома, доки його не затримали поліцейські. Вину визнав і щиро розкаявся. Та запевняв, що має намір продовжувати військову службу. 

При призначенні покарання суд врахував молодий вік контрактника і що у нього в лютому 2023 року народився син. А також позитивні характеристики з місця проживання і служби. 

Ухвалою Тернопільського міськрайсуду у жовтні 2025 року за нього внесли 60 560 гривень застави, тому до вироку він перебував на волі. 

Вирок набрав законної сили 22 грудня 2025 року, але в матеріалах справи у Судовому реєстрі немає інформації, чи пішов далі служити чоловік. 

11 листопада 2025 року Тернопільський міськрайсуд проголосив вирок Володимиру Ю., який, як з’ясували слідство і суд, ходив у СЗЧ ще в 2019-му. Не було його і до квітня 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення. 

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину повторно та те, що сумарно термін уникнення служби перевищує три роки. Але взяв до уваги, що він є учасником бойових дій, визнав провину і розкаявся. 

— Визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, — так вирішив суд.

Строк відбуття покарання засудженому рахуватимуть з моменту затримання, — від 2 листопада 2025 року. Наприкінці грудня вирок набрав законної сили. 

8 років тюрми

Вісім років тюрми отримав мешканець Хмельниччини, якого засудив Кременецький райсуд за СЗЧ.  

Військовий не погодився з рішенням суду і подав апеляцію. Суд встановив, що він був призваний на військову службу під час мобілізації та, маючи право на відпустку, 30 березня 2024 року не прибув вчасно до військової частини після її закінчення і перебував поза межами розташування частини понад півтора місяця. Сергій М. частково визнав, що не повернувся вчасно, але в апеляційному суді запевняв, що затримка була пов’язана зі станом здоров’я та лікуванням. Та  висловив бажання повернутися до служби, однак ці аргументи не були визнані поважними. Апеляційний суд, переглянувши справу, пом’якшив покарання, але залишив вирок у силі. За рішенням суду Сергію М. призначили покарання у вигляді шести років позбавлення волі, із зарахуванням часу попереднього утримання під вартою до строку відбуття покарання. 

Вирок вже набрав законної сили. 

Ми запитали у Спецпрокуратурі у сфері оборони Західного регіону, скільки проваджень розслідували у 2025 році на Тернопільщині щодо тих, хто пішов у СЗЧ. Скільки з них закриті судами, бо військовослужбовці повернулися до служби? У скількох справах є вироки? Щойно нам нададуть відповіді — опублікуємо. 

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби

5. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.